Тобі знайоме почуття спустошення,
– Yıkım hissini biliyorsun,
Коли ідуть бої без оголошення,
– İlansız kavgalar olduğunda,
Коли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу,
– Anavatan izin istemeden bölündüğünde,
Та у душі тепло замінюють морозами.
– Fakat ruhunda sıcaklığın yerini donlarla değiştirirler.
І ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі,
– Sanki bir yıldır formda olmayan bir sporcuymuşsun gibi,
Прийшов до тями, опинившись на платформі,
– Kendimi platformda bulduğumda kendime geldim,
Пульсує в грудях серце посеред самотності,
– Yalnızlığın ortasında kalp göğsünde titreşiyor,
І вже ось-ось почнеться відлік незворотності.
– Ve geri dönüşü olmayan geri sayım başlamak üzere.
І ніби до повітря доступ перекрили,
– Sanki havaya erişim engellenmiş gibi,
Та через мить ти підірвешся на ворожій міні,
– Ama bir an sonra düşman mayınında havaya uçacaksın,
І ніби місто охопила революція:
– Ve sanki şehir devrim tarafından kuşatılmış gibi:
Скрізь падає каміння, палають вулиці…
– Her yerde kayalar düşüyor, sokaklar yanıyor…
А на майданчиках дитячих гуляє вітер,
– Ve çocukların mekanlarında rüzgar yürüyor,
Порожня гойдалка там, де вчора були діти,
– Dün çocukların olduğu yerde boş salıncak,
І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати,
– Ve insanlık dışı sessizlikte, o gıcırdayan ızgaralar gibi,
Луна довічний сум твоєї втрати…
– Ay, kaybınızın ömür boyu üzüntüsü…
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я,
– Ve yakında seninle birlikte olmayacağım,
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає!.
– Seni unutmuyorum çünkü benden daha fazla ailem yok!.
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я,
– Ve yakında seninle birlikte olmayacağım,
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає!.
– Seni unutmuyorum çünkü benden daha fazla ailem yok!.
Тобі знайоме прощавання нескінченне,
– Sonsuz veda etmeyi biliyorsun,
Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах,
– Damarlarından sadece acı ve umutsuzluk kaçtığında,
Квиток в один кінець і ти стоїш на станції
– Tek yönlü bilet ve istasyonda duruyorsun
І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції…
– Mesafeni kaybetmemek için zar zor dayanıyorsun…
У голові прокручуєш з життя світлини,
– Kafanın içinde hayattaki fotoğraflardan ilerliyorsun,
Щоб все запам’ятати до останньої краплини.
– Her şeyi son damlasına kadar hatırlamak için.
І вже нема часу триматись за руки,
– Ve artık el ele tutuşacak zaman yok,
І наче мить проносяться години…
– Ve sanki bir anın içinden bir saat geçiyor gibi…
А далі потяг їде на шаленій швидкості,
– Ve sonra tren aşırı hızda ilerliyor,
Від рідної землі твоєї долає відстані
– Memleketinizden mesafeleri aşıyor
Туди, де з гір зриває ріки водоспадами,
– Nehirleri dağlardan şelalelerle ayırdığı yere,
І крик птахів розлітається по автострадах
– Ve kuşların çığlıkları otoyollardan uçar
Туди, де ми навік пов’язані з тобою,
– Seninle sonsuza dek bağlı olduğumuz yere,
Туди, де час ніколи нам не дасть спокою,
– Zamanın bizi asla rahat bırakmayacağı bir yere,
У цих миттєвостях та їх дрібних частинках
– Bu anlarda ve onların küçük parçacıklarında
Ми разом до останньої життєвої сторінки…
– Hayatımızın son sayfasına kadar birlikteyiz…
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я,
– Ve yakında seninle birlikte olmayacağım,
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
– Seni unutmuyorum çünkü en yakın arkadaşım yok
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я,
– Ve yakında seninle birlikte olmayacağım,
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
– Seni unutmuyorum çünkü en yakın arkadaşım yok
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду
– Ve yakında seninle birlikte olmayacağım
Я тебе не забуваю…
– Seni unutmuyorum…
Я тебе не забуваю, бо ріднішої нема
– Seni unutmuyorum çünkü akrabalarım yok
